погуляння
ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм.
1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3.
У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Вовчок, І, 1955, 58);
Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (Крим., Вибр., 1965, 263).
2. Те саме, що прогу́лянка.
Що божого ранку виносить Марина в світлицю дитя на погуляння (Мирний, IV, 1955, 231);
Подались ми на море хутенько І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Л. Укр., І, 1951, 17).
3. перен., поет. Битва, кривавий поєдинок.
По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили Та збирались.. на веселе погуляння, На кроваве залицяння (Шевч., II, 1963, 60);
[Маруся:] Нащо я тобі? Тобі заманеться на погуляння піти, лицарською силою помірятися,.. — я тілько буду тобі руки в’язати, твоїй голові думок завдавати (Мирний, V, 1955, 113);
[Сотник:] Я заздрісний, що з вами не лечу На бенкет той, на чесне погуляння (Стар., Вибр., 1959, 481).
Значення в інших словниках
- погуляння — погуля́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- погуляння — див. веселощі Словник синонімів Вусика
- погуляння — -я, с., розм. 1》 Те саме, що гулянка 1), 3). 2》 Те саме, що прогулянка. 3》 перен., поет. Битва, кривавий поєдинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погуляння — Погуля́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погуляння — ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. 1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (А. Словник української мови у 20 томах
- погуляння — ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст. Словник синонімів української мови