погуляння

погуля́ння

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погуляння — див. веселощі Словник синонімів Вусика
  2. погуляння — -я, с., розм. 1》 Те саме, що гулянка 1), 3). 2》 Те саме, що прогулянка. 3》 перен., поет. Битва, кривавий поєдинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погуляння — Погуля́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погуляння — ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. 1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (А. Словник української мови у 20 томах
  5. погуляння — ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст. Словник синонімів української мови
  6. погуляння — ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. 1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Вовчок, І, 1955, 58); Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння!... Словник української мови в 11 томах