погуляння
ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм.
1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3.
У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок);
Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння! (А. Кримський).
2. Те саме, що прогу́лянка.
Що Божого ранку виносить Марина в світлицю дитя на погуляння (Панас Мирний);
Подались ми на море хутенько І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Леся Українка).
3. перен., поет. Битва, кривавий двобій.
По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили Та збирались .. на веселе погуляння, На кроваве [криваве] залицяння (Т. Шевченко);
[Маруся:] Нащо я тобі? Тобі заманеться на погуляння піти, лицарською силою помірятися, .. – я тілько буду тобі руки в'язати, твоїй голові думок завдавати (Панас Мирний);
[Сотник:] Я заздрісний, що з вами не лечу На бенкет той, на чесне погуляння (М. Старицький).
Значення в інших словниках
- погуляння — погуля́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- погуляння — див. веселощі Словник синонімів Вусика
- погуляння — -я, с., розм. 1》 Те саме, що гулянка 1), 3). 2》 Те саме, що прогулянка. 3》 перен., поет. Битва, кривавий поєдинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погуляння — Погуля́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погуляння — ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст. Словник синонімів української мови
- погуляння — ПОГУЛЯ́ННЯ, я, с., розм. 1. Те саме, що гу́ля́нка 1, 3. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Вовчок, І, 1955, 58); Простий люд у Персії виспівує собі його [Гафіза] газелі, як звичайні пісні про щире людське кохання та про веселе погуляння!... Словник української мови в 11 томах