погулянка
ПОГУЛЯ́НКА, и, ж., розм. !. Те саме, що гу́ля́нка 1.
Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Сл. Гр.).
2. Те саме, що прогу́лянка.
[Служебка:] Такі прокляті [свині], — як вирвуться, не заженеш ніяк. [Пастух:] Та хочеться ж і їм на погулянку (Л. Укр., II, 1951, 199).
Словник української мови (СУМ-11)