погулянка
ПОГУЛЯ́НКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що гу́ля́нка 1.
Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Сл. Б. Грінченка).
2. Те саме, що прогу́лянка.
[Служебка:] Такі прокляті [свині], – як вирвуться, не заженеш ніяк. [Пастух:] Та хочеться ж і їм на погулянку (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)