подвоювати
ПОДВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОДВО́ЇТИ, о́ю, о́їш; наказ. сп. подво́юй і подві́й; док., перех.
1. Збільшувати вдвічі.
Комбайни збільшують видобуток вугілля, подвоюють і потроюють продуктивність робітників (Рад. Укр., 5.VІІІ 1949, 3);
За п’ятиріччя ми подвоїли урожай усіх культур (Хлібороб Укр., 1, 1966, 5);
// Значно збільшувати проти звичайного; посилювати.
Танець кожній жінці подвоює вроду (Баш, Надія, 1960, 75);
Почуттє [почуття] товариського і чисто людського обов’язку відразу подвоїло її сили (Фр., II, 1950, 311).
2. рідко. Відбивати кого-, що-небудь (про дзеркало, воду і т. ін.).
Дзеркало подвоїло наші парадні фігури (Коцюб., II, 1955, 362).
3. діал. Висловлювати думку, суперечну попередній, заперечувати сказане раніше.
— Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова (Стельмах, І, 1962, 347).
Словник української мови (СУМ-11)