подзенькувати
ПОДЗЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Дзенькати не дуже сильно або час від часу.
Сокира вправно подзенькує в міцних руках (Чаб., Балкан. весна, 1960, 31);
Дзижчали кулі, іноді подзенькуючи, мабуть, об чиюсь лопатку (Гончар, III, 1959, 50);
Потроху, непомітно згубив він колишню сором’язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях (Мушк., Серце.., 1962, 297).
Словник української мови (СУМ-11)