подимати
ПОДИМА́ТИ, а́є, недок., розм. Дути не дуже сильно або час від часу.
Із-за Дону вітер подима (Криж., Срібне весілля, 1957, 109);
// безос.
Із естради подимає гарячим вітром (Вас., Вибр., 1954, 50).
Словник української мови (СУМ-11)ПОДИМА́ТИ, а́є, недок., розм. Дути не дуже сильно або час від часу.
Із-за Дону вітер подима (Криж., Срібне весілля, 1957, 109);
// безос.
Із естради подимає гарячим вітром (Вас., Вибр., 1954, 50).
Словник української мови (СУМ-11)