подина
ПОДИ́НА, и, ж.
1. Подова плита в плавильній печі.
Члени бригади викладають вогнетривкою цеглою подину печі (Роб. газ., 13.ХІ 1962, 2).
2. діал. Низина.
А там, на схід, у далечезній подині простелялись ферганські степи (Ле, Міжгір’я, 1953, 86).
3. діал. Рівне місце в горах.
Словник української мови (СУМ-11)