подина
ПОДИ́НА, и, ж.
1. Подова плита в плавильній печі.
Члени бригади викладають вогнетривкою цеглою подину печі (з газ.).
2. діал. Западина, низовина.
А там, на схід, у далечезній подині простелялись ферганські степи (Іван Ле);
Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить (Сл. Б. Грінченка).
3. діал. Рівне місце в горах.
Словник української мови (СУМ-20)