подмух

ПО́ДМУХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́дих 3.

Єдиний відгук в темряві нічній — То подмух вітру та виття скажене… (Вороний, Вибр., 1959, 95);

Чітко відбиваючи крок, Шепіт підійшов до газика, взявся за ручку, смикнув до себе легкі дверцята. І враз зломився, наче крихка осичина від різкого вітряного подмуху (Загреб., Шепіт, 1966, 268);

*У порівн. Легесеньке, легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як подмух вечірнього вітерця по вербах та лозах, вирвалося з грудей Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 80).

Значення в інших словниках

1. подмух — по́дмух іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. подмух — -у, ч., рідко. Те саме, що подих 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подмух — ПО́ДМУХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́дих 3. Єдиний відгук в темряві нічній – То подмух вітру та виття скажене... (М. Вороний); Чітко відбиваючи крок, Шепіт підійшов до газика, взявся за ручку, смикнув до себе легкі дверцята.  Словник української мови у 20 томах
4. подмух — По́дмух, -ху м. Дуновеніе. Желех.  Словник української мови Грінченка