подобатися
ПОДО́БАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Виклика́ти симпатію, прихильність до кого-небудь; справляти на когось приємне враження.
Родина Горького і він сам усе більше подобаються мені (Коцюб., III, 1956, 330);
— Мені подобається твій Богдан. Це неймовірний оптиміст (Ю. Янов., II, 1958, 147);
// Виклика́ти потяг, інтерес (у особи іншої статі).
Нонна, посміхаючись, притулилась щокою Данькові до плеча. — Даньку, скажи: я тобі подобаюсь? (Гончар, II, 1959, 246).
2. Відповідати чиєму-небудь смаку, бути приємним комусь.
Гінді понад усе подобався кошик з трьома червоними ягідками (Кобр., Вибр., 1954, 71);
Диктатори не люблять народних веселощів. Диктаторам подобаються тільки паради (Загреб., Європа. Захід, 1961, 264);
// безос.
, з інфін. Їй найбільше подобалось сидіти під вікном у своїй «чистій» хатинці (Коцюб., І, 1955, 313);
Їй.. просто подобалось одержувати потай записки під час контрольних чи бути в центрі уваги всього класу, що силкується вирятувати її (Гончар, Тронка, 1963, 39).
Як тобі́ (вам) [це] подо́бається? — уживається при висловленні обурення, здивування і т. ін.
— Ні, ти тільки послухай, що він каже? Він каже, що до Полтави ще сто кілометрів. Як тобі це подобається? (Тют., Вир, 1964, 306).
Словник української мови (СУМ-11)