Словник української мови в 11 томах

подрочити

ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час.

Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Гр.).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. подрочити — подрочи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. подрочити — -дрочу, -дрочиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подрочити — ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., кого, розм. Дратувати, дражнити кого-небудь якийсь час. Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Б. Грінченка); Подрочити сусідського собаку.  Словник української мови у 20 томах
  4. подрочити — Подрочи́ти, -чу́, -чиш гл. = подратувати.  Словник української мови Грінченка