подрочити

ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., кого, розм.

Дратувати, дражнити кого-небудь якийсь час.

Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Б. Грінченка);

Подрочити сусідського собаку.

Значення в інших словниках

1. подрочити — подрочи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подрочити — -дрочу, -дрочиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подрочити — ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час. Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. подрочити — Подрочи́ти, -чу́, -чиш гл. = подратувати.  Словник української мови Грінченка