подувати

ПОДУВА́ТИ, а́є, недок. Дути, віяти не дуже сильно або час від часу; повівати.

Пекло сонце, легенький вітерець подував з Кривого Торця (Чаб., За півгодини.., 1963, 37);

Рвучкий вітер подував з моря (Трубл., І, 1955, 150);

Подуває дзвінкий осінній холодок (Вас., II, 1959, 526);

// безос.

Подувало з моря штормовим вітром (Кучер, Голод, 1961, 100).

Значення в інших словниках

1. подувати — подува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подувати — див. ПОВІВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. подувати — -ає, недок. Дути, віяти не дуже сильно або час від часу; повівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подувати — ПОДУВА́ТИ, а́є, недок. Дути, віяти не дуже сильно або час від часу; повівати. Пекло сонце, легенький вітерець подував з Кривого Торця (М. Чабанівський); Рвучкий вітер подував з моря (М. Трублаїні); Подуває дзвінкий осінній холодок (С.  Словник української мови у 20 томах
5. подувати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
6. подувати — Подува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. подути, -дму, -дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. К. Дз. 222. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати. КС. 1882. X. 19.  Словник української мови Грінченка