подумки
ПО́ДУМКИ, присл. У думках.
Вони всі [демобілізовані] поспішали додому, кожен подумки був уже серед рідних (Загреб., Шепіт, 1966, 36);
Інна подумки сперечалася з Мудриком. Відповіді за нього вигадувала сама (Гуцало, Скупана.., 1965, 82).
Словник української мови (СУМ-11)