поділок

ПОДІ́ЛОК¹, ПОДО́ЛОК, лка, ч. Зменш. до поді́л.

Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Гр., І, 1963, 350);

Груша родить багато.. Устає вдосвіта моя [дружина], назбирає в поділок (Козл., Сонце.., 1957, 60);

— Ліда в своїй чудесній сукенці.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (Коцюб., II, 1955, 388);

Закрутилася стара по хаті, подолком лаву здмухує (Стельмах, І, 1962, 60);

*Образно. Спустила хмарка на луги Мережані подолки (Тич., І, 1957, 32).

ПОДІ́ЛОК², лку, ч., діал.

1. Ділянка землі, виділена в користування селянській родині в дореволюційний час.

Поділку у їх по дві десятини (Сл. Гр.).

2. Долівка.

Люлька випала йому з зубів і лежала на поділку (Фр., V, 1951, 318).

Значення в інших словниках

1. поділок — поді́лок 1 іменник чоловічого роду поділ поді́лок 2 іменник чоловічого роду ділянка; долівка діал.  Орфографічний словник української мови
2. поділок — I подолок, -лка, ч. Зменш. до поділ. II -лку, ч., діал. 1》 Ділянка землі, виділена в користування селянській родині в дореволюційний час. 2》 Долівка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поділок — ПОДІ́ЛОК¹, ПОДО́ЛОК, лка, ч. Зменш. до поді́л. Груша родить багато .. Устає вдосвіта моя [дружина], назбирає в поділок (П. Козланюк); – Ліда в своїй чудесній сукенці .. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М.  Словник української мови у 20 томах
4. поділок — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал.  Словник синонімів української мови
5. поділок — I. Поділок, -лку м. ум. отъ поділ. --------------- II. Поділок, -лку м. Надѣлъ. Поділку у їх по дві десятині. Конст. у.  Словник української мови Грінченка