поділок
ПОДІ́ЛОК¹, ПОДО́ЛОК, лка, ч.
Зменш. до поді́л.
Груша родить багато .. Устає вдосвіта моя [дружина], назбирає в поділок (П. Козланюк);
– Ліда в своїй чудесній сукенці .. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський);
Закрутилася стара по хаті, подолком лаву здмухує (М. Стельмах);
* Образно. Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Б. Грінченко);
Спустила хмарка на луги Мережані подолки (П. Тичина).
ПОДІ́ЛОК², лку, ч., діал., заст.
1. Ділянка землі, виділена в користування селянській родині.
Поділку у їх по дві десятини (Сл. Б. Грінченка).
2. Долівка.
Люлька випала йому з зубів і лежала на поділку (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)