пожарина
ПОЖАРИ́НА, и, ж. Те саме, що пожари́ще.
Ой я в чужім краю, Як на пожарині, Ніхто мене не пригорне При лихій годині (Нар. лірика, 1956, 331);
Серед пожарини кущики стримлять обгорілі (Гр., Без хліба, 1958, 142);
На тому місці, де стояв квартал, чорніє тепер сумна пожарина (Вас., II, 1959, 18);
*У порівн. На хресті кора чорніє пожариною і тільки самі кінці ясніють (Л. Укр., І, 1951, 444).
Словник української мови (СУМ-11)