пожатий

ПОЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожа́ти;

// У знач. прикм.

А земля лежить, медова, А поля пожаті мріють (Рильський, II, 1960, 76);

// пожа́то, безос. присудк. сл.

Мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Щог., Поезії, 1958, 164).

Значення в інших словниках

1. пожатий — пожа́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пожатий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожати. || пожато, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожатий — ПОЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пожа́ти; // у знач. прикм. А земля лежить, медова, А поля пожаті мріють (М. Рильський); // пожа́то, безос. пред. Мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Я. Щоголів).  Словник української мови у 20 томах