пожатий
ПОЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожа́ти;
// У знач. прикм.
А земля лежить, медова, А поля пожаті мріють (Рильський, II, 1960, 76);
// пожа́то, безос. присудк. сл.
Мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Щог., Поезії, 1958, 164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожатий — пожа́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пожатий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожати. || пожато, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожатий — ПОЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пожа́ти; // у знач. прикм. А земля лежить, медова, А поля пожаті мріють (М. Рильський); // пожа́то, безос. пред. Мудра книжка Скаже вам чогось багато З того, що колись другими І посіяно й пожато (Я. Щоголів). Словник української мови у 20 томах