пожовувати

ПОЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Жувати неквапливо, обережно, помалу або час від часу.

Пожовуючи смаглу губу, підполковник дивився на карту (Гончар, III, 1959, 104);

// у сполуч. із сл. губами, ротом. Неквапливо, обережно, помалу або час від часу робити рухи губами, ротом, як під час жування.

Пригнічений, він то пробував щось писати, то, посмикуючи вуса та нервово пожовуючи губами, дивився у вікно (Грим., Незакінч. роман, 1962, 33).

Значення в інших словниках

1. пожовувати — пожо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пожовувати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
3. пожовувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Жувати неквапливо, обережно, помалу або час від часу. || у сполуч. зі сл. губами, ротом. Неквапливо, обережно, помалу або час від часу робити рухи губами, ротом, як під час жування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожовувати — ПОЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод. Жувати неквапливо, обережно, помалу або час від часу. Пожовуючи смаглу губу, підполковник дивився на карту (О. Гончар); // чим, у сполуч. зі сл. губами, ротом.  Словник української мови у 20 томах