позвішуваний

ПОЗВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позві́шувати.

Довгі кінці од кожної штуки [матерії] зумисне були позвішувані до самого долу (Н.-Лев., II, 1956, 44).

Значення в інших словниках

1. позвішуваний — позві́шуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позвішуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позвішувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позвішуваний — ПОЗВІ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позві́шувати. Довгі кінці од кожної штуки [матерії] зумисне були позвішувані до самого долу (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах