позичник

ПОЗИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що позича́льник.

— А чи знайдуться ж такі купці, багаті, чесні й певні позичники? (Н.-Лев., III, 1956, 381).

Значення в інших словниках

1. позичник — пози́чник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. позичник — -а, ч., рідко. Те саме, що позичальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позичник — ПОЗИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що позича́льник. – А чи знайдуться ж такі купці, багаті, чесні й певні позичники? (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах