позлітка

ПОЗЛІ́ТКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що позуме́нт.

2. Те саме, що сухозлі́тка; мішура.

Киптар вишиваний шовками, саф’яном, з якимись камінчиками по ньому з позлітками (Хотк., II, 1966, 51);

*Образно. Твій [боже] папа не святець, а пан політик, Що Кубу всю хотів би взяти в сіть Своїх словечок — плетениць-позліток (Павл., Пальм. віть, 1962, 69);

*У порівн. Худющий Канюка: ніс у зморшках, загострився, вузькі щелепи просвічуються крізь бліду і тонку, мов позлітка, шкіру (Логв., Давні рани, 1961, 124).

3. перен. Облудний блиск, показна розкіш.

В народу До всього слух тонкий. Відчує миттю, Що так, а що не так. Старе й мале. Правдиве слово прийме за своє, Але позлітку, хоч яку майстерну, Він геть на смітник викине (Вирган, Квіт. береги, 1950, 141).

Значення в інших словниках

1. позлітка — позлі́тка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. позлітка — (на комірі) позумент, галун; (на кептарі) сухозлітка, позолотка, жм. шумиха, сов. мішура; П. показна розкіш, штучна краса, облудний блиск.  Словник синонімів Караванського
3. позлітка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що позумент. 2》 Те саме, що сухозлітка, позолотка; мішура. 3》 перен. Облудний блиск, показна розкіш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позлітка — ПОЗЛІ́ТКА, и, ж., розм. 1. Оздобна тасьма; позуме́нт. 2. Дуже тонкі пластинки золота, якими оздоблюють що-небудь; сухозлі́тка. Киптар вишиваний шовками, саф'яном, з якимись камінчиками по ньому з позлітками (Г. Хоткевич); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. позлітка — позлі́тка фольга з обгортки цукерка (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. позлітка — ГАЛУ́Н (оздобна тасьма), ПОЗУМЕ́НТ, ПОЗЛІ́ТКА розм., КАРУ́НКА заст., ГАЛО́Н діал. Лакей у галунах попросив Гоголя до кабінету (О. Полторацький); Дорогий червоний кунтуш, облямований золотими позументами, аж сяяв на шляхтичеві (І.  Словник синонімів української мови
7. позлітка — Позлі́тка, -тки, -тці; -злі́тки, -злі́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. позлітка — Позлітка, -ки ж. 1) Позументъ. Уман. у. см. позлотка. 2) Сусальное золото. Грин. III. 507.  Словник української мови Грінченка