позовниця

ПОЗО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до позо́вник.

Наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка. Школа затряслась од сміху: реготали і слухачі, і судді, і позовниця. Вона першою сказала: — Відпустіть його додому пряжити яєчню (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 120).

Значення в інших словниках

1. позовниця — позо́вниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. позовниця — -і. Жін. до позовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позовниця — ПОЗО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до позо́вник. Наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка. Школа затряслась од сміху: реготали і слухачі, і судді, і позовниця. Вона першою сказала: – Відпустіть його додому пряжити яєчню (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах