позриваний

ПОЗРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позрива́ти.

Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями. Вони пливли, простуючи вперед і вперед, туди, до смертоносних вогнів, на рибальських човнах, на плотах, на бочках, на позриваних з ворітниць воротях, озброєні самою лиш легкою зброєю й мужністю (Довж., І, 1958, 318);

// позри́вано, безос. присудк. сл.

[Горніг:] Сплюндрували [ткачі] весь дім фабрикантові.. Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано.., попсовано (Л. Укр., IV, 1954, 247).

Значення в інших словниках

1. позриваний — позри́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позриваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позривати. || позривано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позриваний — ПОЗРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позрива́ти. Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями. Вони пливли, простуючи вперед і вперед, туди, до смертоносних вогнів, на рибальських човнах, на плотах, на бочках...  Словник української мови у 20 томах