позівати

ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

1. Зівати не дуже сильно або час від часу.

Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (Фр., II, 1950, 169).

2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити.

Я з п’ющими за пліт не виливаю, З їдцями їм, для бійки маю бук, На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук (Фр., XI, 1952, 61).

3. перен. Зяяти.

Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (Фр., II, 1950, 256).

Значення в інших словниках

1. позівати — позіва́ти дієслово недоконаного виду злегка зівати; хибити діал.  Орфографічний словник української мови
2. позівати — -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Зівати не дуже сильно або час від часу. 2》 перен. Припускатися помилок; хибити. 3》 перен. Зяяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позівати — ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Позіхати не дуже сильно або час від часу. Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (І. Франко). 2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити.  Словник української мови у 20 томах
4. позівати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю.  Словник синонімів української мови