покапати
ПОКА́ПАТИ, ає, док.
1. Почати капати.
Як роса та до схід сонця, Покапали сльози (Шевч., І, 1963, 28);
— Лавріне! втри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає, — знов сказала сердито Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 323).
2. Капати якийсь час; прокапати.
Скілько тут [у тюремному шпиталі].. покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179).
Словник української мови (СУМ-11)