покарання

ПОКАРА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. покара́ти.

Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Ле, Хмельницький, І, 1957, 183).

2. Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, має якусь провину і т. ін.

Те, що командир полку не поклав на нього жодного покарання, а, навпаки, дав йому важливе доручення, особливо бентежило (Сміл., Зустрічі.., 1936, 49);

Колись судили його за підпал колгоспної стайні, відбув він строк покарання і перед війною пустили його додому (Хижняк, Тамара, 1959, 94);

Кримінальне покарання; Партійне покарання;

// Розплата за які-небудь нерозважливі вчинки, дії і т. ін.

Він розумів, що деякі його дії й учинки не могли зостатися без покарання (Ю. Янов., І, 1954, 131).

Значення в інших словниках

1. покарання — покара́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покарання — Кара, покара, (партійне) стягнення, рел. покута; (дія) ПОКАРаННЯ, накладання кари <�покути>.  Словник синонімів Караванського
3. покарання — У політичному суспільстві покарання загалом визначається як ужиття державною владою певного заходу, котрий, як правило, вважається неприємним для індивіда чи, рідше, групи, у відповідь на порушення індивідом чи групою кримінального права держави.  Енциклопедія політичної думки
4. покарання — див. кара; помста  Словник синонімів Вусика
5. покарання — -я, с. 1》 Дія за знач. покарати. 2》 Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, має якусь провину і т. ін. Кримінальне покарання. || Розплата за які-небудь нерозважливі вчинки, дії і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. покарання — ПОКАРА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. покара́ти. Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
7. покарання — Засіб державного примусу, до якого вдається суд, аби завдати страждань винуватцю злочину і висловити суспільний осуд його вчинку; в Україні передбачено п. у формі штрафу, умовного ув'язнення, примусових робіт, позбавлення волі; на вищу міру п. (розстріл) накладено мораторій.  Універсальний словник-енциклопедія
8. покарання — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.  Словник синонімів української мови
9. покарання — Покара́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. покарання — Покара́ння, -ня с. Наказаніе, казнь.  Словник української мови Грінченка