покарання
ПОКАРА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. покара́ти.
Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Іван Ле).
2. Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, має якусь провину і т. ін.
Те, що командир полку не поклав на нього жодного покарання, а, навпаки, дав йому важливе доручення, особливо бентежило (Л. Смілянський);
Відбув він строк покарання і перед війною пустили його додому (А. Хижняк);
Кримінальне покарання;
// Розплата за які-небудь нерозважливі вчинки, дії і т. ін.
Він розумів, що деякі його дії й учинки не могли зостатися без покарання (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)