Значення в інших словниках
-
покарання —
покара́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
покарання —
Кара, покара, (партійне) стягнення, рел. покута; (дія) ПОКАРаННЯ, накладання кари <�покути>.
Словник синонімів Караванського
-
покарання —
У політичному суспільстві покарання загалом визначається як ужиття державною владою певного заходу, котрий, як правило, вважається неприємним для індивіда чи, рідше, групи, у відповідь на порушення індивідом чи групою кримінального права держави.
Енциклопедія політичної думки
-
покарання —
-я, с. 1》 Дія за знач. покарати. 2》 Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, має якусь провину і т. ін. Кримінальне покарання. || Розплата за які-небудь нерозважливі вчинки, дії і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
покарання —
ПОКАРА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. покара́ти. Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
-
покарання —
Засіб державного примусу, до якого вдається суд, аби завдати страждань винуватцю злочину і висловити суспільний осуд його вчинку; в Україні передбачено п. у формі штрафу, умовного ув'язнення, примусових робіт, позбавлення волі; на вищу міру п. (розстріл) накладено мораторій.
Універсальний словник-енциклопедія
-
покарання —
ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
покарання —
Покара́ння, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
покарання —
ПОКАРА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. покара́ти. Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Ле, Хмельницький, І, 1957, 183).
Словник української мови в 11 томах
-
покарання —
Покара́ння, -ня с. Наказаніе, казнь.
Словник української мови Грінченка