покатом

ПОКА́ТОМ, присл., рідко. Похило; протилежне стрімко.

Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Н.-Лев., І, 1956, 49).

Значення в інших словниках

1. покатом — пока́том прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. покатом — ПОКА́ТОМ, присл., рідко. Похило; протилежне стрімко. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах