поквапність
ПОКВА́ПНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поква́пний.
[Сімон (хапає газету і переглядає):] Ох! (Читає з гарячковою поквапністю) (Фр., IX, 1952, 16);
Не поспішав [Мухтаров] подавати руку і в думці прощав поквапність і недоречність фрази Любові Прохорівни (Ле, Міжгір’я, 1953, 37);
Максим розумів, що Романов ніяк не хоче виправдати його поквапності повернутися якомога скоріше до передвоєнних справ (Рибак, Час.., 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)