поквапом
ПО́КВАПОМ, присл., розм. Те саме, що поква́пливо.
Дід лежав майже без духу, вишептавши поквапом, уривано оце оповідання (Фр., IV, 1950, 183);
Той поквапом привітався з явним наміром продовжувати свою путь (Жур., Опов., 1956, 20).
Словник української мови (СУМ-11)