покволом

ПОКВО́ЛОМ, присл. Неквапливо, не поспішаючи, повагом, спроквола.

Іде собі [Петро] покволом та й питає стрічного чоловіка: — А що се за весілля в нас скоїлось? (Вовчок, І, 1955, 25);

І чується в тиші покволом Немов похоронний псалом: «Безщасне житейськеє море, Негод воно повне та бур» (Стар., Поет. тв., 1958, 161);

В бідне серце мов закрадається вечір покволом, Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль (Рильський, II, 1960, 252).

Значення в інших словниках

1. покволом — покво́лом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. покволом — див. поволі  Словник синонімів Вусика
3. покволом — присл. Неквапливо, не поспішаючи, повагом, спроквола.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покволом — ПОКВО́ЛОМ, присл. Неквапливо, не поспішаючи, повагом, спроквола. Іде собі [Петро] покволом та й питає стрічного чоловіка: – А що се за весілля в нас скоїлось?...  Словник української мови у 20 томах
5. покволом — ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО...  Словник синонімів української мови
6. покволом — Покво́лом присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. покволом — Покво́лом нар. Медленно. Спускався він із скель покволом. Мкр. Г. 14. Іде собі покволом. МВ. І. 41.  Словник української мови Грінченка