покладатися
ПОКЛАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОКЛА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.
1. на кого-що. Твердо надіятися на кого-, що-небудь, довірятися кому-, чому-небудь.
Ти єдиний мій критик, якому я вірю і на смак якого я покладаюсь (Коцюб., III, 1956, 421);
Комсомольська організація з перших днів стала тією ударною групою, на яку завжди покладалось командування (Шер., Молоді месники, 1949, 31);
Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (Фр., V, 1951, 382);
*Образно. Покладайсь не на спину, а на машину (Укр.. присл.., 1955, 366);
Підросте захисна смуга — на неї можна покластись, вона не зрадить, на свої груди прийме палючий подих згубних вітрів (Донч., VI, 1957, 379).
Поклада́тися на [само́го] се́бе — надіятися на свої сили.
Щодо енергії і наполегливості, то Бачура цілком покладався на себе (Чаб., Тече вода.., 1961, 66).
2. тільки док. Лягти (для відпочинку або сну).
Була вже.. одинадцята година, коли Демидів поклався в ліжко (Мак., Вибр., 1954, 61);
В хаті вже поклалися спати (Головко, II, 1957, 135);
// перен. Утворившись, розміститися на чомусь.
На квадратовім чолі поклались рядками одна на другу дрібненькі зморшки (Коцюб., II, 1955, 375).
3. тільки недок. Пас. до поклада́ти 1.
Щорс розумів, яке велике завдання покладається на бригади його дивізії (Скл., Легенд. начдив, 1957, 76);
Відповідальність за стан справ на виробництві, за організацію і результати праці колективу покладається безпосередньо на керівників підприємств та спеціалістів (Ком. Укр., 6, 1966, 4).
Словник української мови (СУМ-11)