покладатися
ПОКЛАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОКЛА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.
1. на кого – що. Твердо надіятися на кого-, що-небудь, довірятися кому-, чому-небудь.
Ти єдиний мій критик, якому я вірю і на смак якого я покладаюсь (М. Коцюбинський);
Володимир Мономах дуже радив князям не покладатися на своїх урядовців, а робити все по змозі самому (з наук. літ.);
Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (І. Франко);
* Образно. Покладайсь не на спину, а на машину (прислів'я);
Підросте захисна смуга – на неї можна покластись, вона не зрадить, на свої груди прийме палючий подих згубних вітрів (О. Донченко).
2. тільки док. Лягти (для відпочинку або сну).
Була вже .. одинадцята година, коли Демидів поклався в ліжко (О. Маковей);
В хаті вже поклалися спати (А. Головко);
// перен. Утворившись, розміститися на чомусь.
На квадратовім чолі поклались рядками одна на другу дрібненькі зморшки (М. Коцюбинський).
3. тільки недок. Пас. до поклада́ти 1.
Відповідальність за стан справ на виробництві, за організацію і результати праці колективу покладається безпосередньо на керівників підприємств та спеціалістів (з публіц. літ.).
Кла́стися / покла́стися спа́ти див. кла́стися;
(1) Поклада́тися на [само́го] се́бе – надіятися на свої сили.
Щодо енергії і наполегливості, то Бачура цілком покладався на себе (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)