поклигати

ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини.

Стоїть [парубок], як скам’янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (Тесл., Вибр., 1950, 25);

Сеспель вийшов з лікарні, похнюпившись поклигав вулицею. Нічого втішного йому не сказали (Збан., Сеспель, 1961, 439).

Значення в інших словниках

1. поклигати — поклига́ти дієслово доконаного виду піти повільно розм.  Орфографічний словник української мови
2. поклигати — -аю, -аєш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поклигати — ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Стоїть [парубок], як скам'янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (А.  Словник української мови у 20 томах