Великий тлумачний словник сучасної мови

поклигати

поклига́ти

-аю, -аєш, док., розм.

Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поклигати — поклига́ти дієслово доконаного виду піти повільно розм.  Орфографічний словник української мови
  2. поклигати — ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Стоїть [парубок], як скам'янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (А.  Словник української мови у 20 томах
  3. поклигати — ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Стоїть [парубок], як скам’янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (Тесл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах