покликач
ПОКЛИ́КАЧ, а, ч., іст. Особа, що привселюдно оголошувала що-небудь, сповіщала про щось.
Процес християн.. відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового (Л. Укр., II, 1951, 510);
— Не розходьтеся! Не розходьтеся! — вигукували султанські покликачі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)