поклонниця

ПОКЛО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до покло́нник.

Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі «модерни», але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Л. Укр., V, 1956, 308);

В коридорах, після уроків, Старова завжди дожидалась юрба поклонниць (Ільч., Серце жде, 1939, 119).

Значення в інших словниках

1. поклонниця — покло́нниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поклонниця — -і. Жін. до поклонник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поклонниця — ПОКЛО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до покло́нник. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі “модерни”, але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Леся Українка); В коридорах, після уроків...  Словник української мови у 20 томах