покляклий

ПОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до покля́кнути¹.

На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле, Міжгір’я, 1953, 253).

Значення в інших словниках

1. покляклий — покля́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поклякнути I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покляклий — ПОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до покля́кнути¹. На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах