поклякнути

ПОКЛЯ́КНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, нуло; док. Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти.

— Самі вже, будь ласка, скрутіть [цигарочку], а то в мене чогось руки поклякли (Вас., І, 1959, 145);

Ноги ще дужче обважніли, поклякли, ладні кожної хвилини зламатися в колінах і одмовитися слугувати надалі (Епік, Тв., 1958, 432).

ПОКЛЯ́КНУТИ², ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, ло; док. Схилитися, пригнутися (про рослини).

Не тільки жито — й пшениця поспіла, а ячмінь аж покляк (Мирний, IV, 1955, 247).

Значення в інших словниках

1. поклякнути — покля́кнути 1 дієслово доконаного виду задубіти від холоду покля́кнути 2 дієслово доконаного виду зігнутися — про рослини  Орфографічний словник української мови
2. поклякнути — I -ну, -неш; мин. ч. покляк, -ла, -ло і поклякнув, -нула, -нуло; док. Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти. II -ну, -неш; мин. ч. покляк, -ла, -ло і поклякнув, -нула, -нуло; док. Схилитися, пригнутися (про рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поклякнути — ПОКЛЯ́КНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, нуло; док. Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти.  Словник української мови у 20 томах