покортіти
ПОКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, кого, з інфін. і без додатка, розм.
1. Кортіти якийсь час.
— А це що за стовпи по кручі? .. — Ось побачите. Нехай покортить (Головко, І, 1957, 194).
2. Те саме, що закорті́ти.
Мене покортіло чомусь-то побачити, де живуть вони (Коб., III, 1956, 98).
Словник української мови (СУМ-11)