покорчений

ПОКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поко́рчити.

Загрозливо розмахував [Дем’ян Кізка] покорченими ревматизмом руками (Крот., Сини.., 1948, 42);

*Образно. Гримнув вибух. Задвигтіли і врізалися в землю покорчені шматки третьої гармати (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 649);

Знову потягнулись обабіч дороги шереги важких, покорчених, спотворених надто довгим життям вікових дубів (Собко, Срібний корабель, 1961, 135).

Значення в інших словниках

1. покорчений — поко́рчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покорчений — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. покорчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покорчити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покорчений — ПОКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поко́рчити. Загрозливо розмахував [Дем'ян Кізка] покорченими ревматизмом руками (Є. Кротевич); * Образно. Гримнув вибух. Задвигтіли і врізалися в землю покорчені шматки третьої гармати (М.  Словник української мови у 20 томах