покуняти

ПОКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Куняти якийсь час.

Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (Головко, II, 1957, 245);

Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (Чаб., Балкан. весна, 1960, 296).

Значення в інших словниках

1. покуняти — покуня́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. покуняти — -яю, -яєш, док., розм. Куняти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покуняти — ПОКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Куняти якийсь час. Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (А. Головко); Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
4. покуняти — Покуня́ти, -ня́ю, -єш гл. Подремать.  Словник української мови Грінченка