покуп

ПО́КУП, у, ч., розм.

1. Те саме, що купува́ння.

2. Куплена річ; покупка.

— Софія не призналась би зроду, що йде за покупом для баронеси (Л. Укр., III, 1952, 537).

3. Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит.

Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Сл. Гр.);

— А може, за місяць, за другий і на чіпці знов покуп буде (Фр., III 1950, 67).

Значення в інших словниках

1. покуп — по́куп 1 іменник чоловічого роду купування; попит розм. по́куп 2 іменник чоловічого роду покупка розм.  Орфографічний словник української мови
2. покуп — -у, ч., розм. 1》 Те саме, що купування. 2》 Куплена річ; покупка. 3》 Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покуп — ПО́КУП, у, ч., розм. 1. Те саме, що купува́ння. 2. Куплена річ; покупка. – Софія не призналась би зроду, що йде за покупом для баронеси (Леся Українка). 3. Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит.  Словник української мови у 20 томах
4. покуп — ПОКУ́ПКА (куплена річ), ПО́КУП розм., КУПІ́ВЛЯ заст. Входить Марія Михайлівна. В руках у неї кошик з покупками (І. Кочерга); (Елеазар:) Я далі йшов і бачив, як раба малого, нездужалого високий і дужий вавилонець навантажив усяким покупом, як того мула...  Словник синонімів української мови
5. покуп — По́куп, -пу м. 1) Купля. 2) Покупка. 3) Спросъ. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи. Черк. у.  Словник української мови Грінченка