полапати

ПОЛА́ПАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка,

1. Док. до ла́пати.

Вона [Кайдашиха] полапала рукою тім’я — високий очіпок поламався й увігнувся (Н.-Лев., II, 1956, 318);

Климко, нагнувшись, полапав свій власний мішок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 209);

Шкода мені, дідусю, твоєї темноти, — каже [Черевань] кобзареві. — Ось на лиш полапай, яке тут диво (П. Куліш, Вибр., 1969, 62).

2. док. Лапати якийсь час.

Постояв [Свирид], постояв, полапав трохи двері — двері в їх славнії — дубовії — та й повернув на греблю (Вовчок, VI, 1956, 265).

Значення в інших словниках

1. полапати — Пола́пати: — похопитися [1,X]  Словник з творів Івана Франка
2. полапати — -аю, -аєш, перех. і без додатка. 1》 Док. до лапати. 2》 док. Лапати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полапати — пола́пати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. полапати — ПОЛА́ПАТИ, аю, аєш, кого, що і без прям. дод. 1. Док. до ла́пати. Вона [Кайдашиха] полапала рукою тім'я – високий очіпок поламався й увігнувся (І. Нечуй-Левицький); Климко, нагнувшись, полапав свій власний мішок (О.  Словник української мови у 20 томах
5. полапати — Полапати, -паю, -єш гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285.  Словник української мови Грінченка