полегшений
ПОЛЕ́ГШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поле́гшити.
Полегшений від вершника, він [кінь] докладав сил, щоб не відставати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 104);
// поле́гшено, безос. присудк. сл.
— Люди розумової праці винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радієш, що тобі полегшено працю (Тют., Вир, 1964, 42).
2. у знач. прикм. Зменшений у вазі; облегшений.
Треба.. різко збільшити виробництво взуття гарячої вулканізації на мікропористій полегшеній підошві (Наука.., 1, 1957, 6);
Ми звертаємося до металургів.. з проханням збільшити випуск високоміцних і полегшених труб для геологів (Роб. газ., 30.IV 1966, 1).
3. у знач. прикм. Який звільнився від болю, тривоги, неспокою і т. ін.
Звіривши матері всі свої жалі, виливши на її могилу тяжку .. нудьгу, Улька поверталася додому з полегшеним серцем (Добр., Ол. солдатики, 1961, 156);
// Який виражає полегшення.
З грудей вирвалось мимовільне полегшене й радісне зітхання (Коз., Вибр., 1947, 61).
Словник української мови (СУМ-11)